Ватерполісти львівського «Динамо» успішно виступили на турі у Дніпропетровську, святкувавши дві перемоги у двох матчах. Львівська команда обіграла харківський ХПІ (12:6) та святкувала успіх у грі з діючим володарем Кубка України збірною Севастополя – 17:11.Діями чинних чемпіонів України через хворобу головного тренера Ігоря Зінкевича керував один з найдосвідченіших гравців львівської команди Вадим Скуратов. Людина-історія водного поло України у розмові з журналістом Вголосу поділився враженнями від останнього туру, проаналізував виступ команди у відкритому чемпіонаті Литви, розповів своє бачення майбутнього чемпіонату України, порівняв роботу гравця та тренера у водному поло, а також згадав славнозвісний басейн «Динамо», що на вулиці Стуса у Львові.

-Вадиме Станіславовичу, про інший результат у Дніпропетровську, аніж дві перемоги, мабуть, навіть не думали…

-Було завдання лише перемагати. Інші варіанти навіть не обговорювалися. З ним ми впоралися, однак було нам не дуже легко. Якщо з харківським ХПІ проблем не виникло, то зі збірною Севастополя було складніше. Команда підсилилася словацьким легіонером і також львівським гравцем Олегом Довбушем. Наш матч вийшов доволі нервовим. Маючи стовідсоткову перевагу у майстерності, ми ніяк не могли її використати до третього періоду. 

-Чи була додаткова злість на суперника за поразку у серії пенальті у Кубку України?

-Злості як такої не було, адже усі були впевнені у тому, що коли команда зіграє на своєму рівні, проблем бути не повинно. Планував, що безпечний відрив від суперника ми зробимо у другому періоді, але це зробити не вдалося. Наші плани втілилися в життя у третьому періоді, коли команда стала грати набагато краще. За поразку в Кубку ми не думали, однак повірте, що таке не забувається.

У кубку України у нас така ситуація, що турнір здебільшого однотижневий, під який кожна з команд може суттєво підсилити склад і його виграти. Зі збірною Севастополя так і сталося. Вважаю, що це не зовсім правильно. Систему розіграшу кубка України потрібно змінювати.

-Чи здивувало Вас те, що з нашого чемпіонату знявся київський «Колос»? Хоч і в команди не було набраних очок, однак на її участь розраховували, мабуть, усі клуби.

-Ця «медаль» має дві сторони. Справа тут зовсім не в тому, що команда не набрала жодного очка. Для прикладу команда ДНУ з Дніпропетровська кілька років поспіль ніяк не могла набрати жодного очка. Знаю, що представники «Колосу» пропонували грати за футбольною системою – гра вдома і на виїзді. Така система є дуже дорогою для наших команд. У Росії, хоч і крутяться значно більші гроші, однак там такого немає. Цю ідею, звісно, представники наших команд не підтримали. Утім, як на мене, причина в тому, що «Колос» відмовився від фінансування, а усі інші розмови виглядають як чиїсь жарти. Говорять, що головна причина – непорозуміння з федерацієї, мовляв їдеї цієї команди ніхто не чує. Думаю, що це неправда. Як на мене, головна причина у слабкій управлінській діяльності керівників цього клубу. Якщо б команда не заявлялася на чемпіонат, було б набагато простіше. Якби на старт виходило шість команд, ми б змінили схему його проведення.

-Яким бачите продовження чемпіонату України після зняття киян?

-Пропонував би ще два тури зіграти у два повні кола, після чого провести два кола серед четвірки кращих. Команди, що посіли 5-6 місце, могли б між собою грати своєрідний плей-офф до трьох чи чотирьох перемог. Або другий варіант до завершення чемпіонату грати у повноколові тури. Словом, варіантів є чимало.
Продовжуючи тему «Колоса» хотів би сказати наступне. Вважаю, що причина зняття команди з чемпіонату не є серйозною, а відтак до таких питань потрібно підходити рішуче. Які б штрафи за це не були (в Україні – 10 тисяч гривень – Авт.), потрібно розуміти, що команда у наступному сезоні може заявитися на чемпіонат України під іншою назвою, однак з цими ж керівниками. В Італії, наприклад, якби сталася подібна ситуація. цим керівникам заборонили б на конкретну відстань підходити до ігрового басейну на певний період. Виходи з цієї ситуації є. Якщо не можна наказати команду, то можна наказати її керівників.

  -Заглянувши зараз у турнірну таблицю чемпіонату, для львівського «Динамо» ситуація не дуже втішна, однак далеко не катастрофічна. Усе боротьба за медалі тільки розпочинається?

-Звичайно. Наша команда уже за традицією втратила очки. Два очки ми втратили у грі з харківським «Слобожанцем», а з маріупольським «Іллічівцем» ми провалили старт гри і не змогли надолужити втрачене. Попри це, як показав минулий рік, п’ять очок – відрив, який нам дає шанси продовжити боротьбу за золоті нагороди. Ми розуміємо, що права на помилку у нас немає.

-Вадиме Станіслововичу, що, на Вашу думку, дав команді виступ на відкритому Кубку Литви і чому «Динамо» залишилося без головного трофею? («Динамо» вибороло срібні медалі - Авт.)
-У нашій команді зараз дуже багато молодих гравців і такі турніри це своєрідний кисень для нас. Як відомо, у Львові ми тренуємося у малому басейні і при переході на велику воду, бачимо чимало помилок. У Львові їх виправити ми не можемо. В основному це банальна нереалізація власних гольових моментів. У так званому фіналі у грі з молдаванами у нас був дуже поганий розіграш зайвого гравця та реалізація. Це і стало однією з головних причин нашої поразки.

Загалом, цей турнір нам пішов на користь. Подібних змагань нам не вистачає. Уже очікуємо на «Кубок Карпат». Впевений, шо це турнір підніме рівень нашої команди.

-Чи можна говорити про це, що Ваша кар’єра гравця уже остаточно завершена і Ви переключилися на тренерсько-суддівську діяльність?

-У цьому сезоні я грав проти «Іллічівця», хоча й не планував. Загалом, я б ще не став офіційно говорити про те, що однозначно не буду грати за головну команду «Динамо». Утім, після завершення цього сезону уже можна буде сказати, що я завершив виступи на професійному рівні. Це на 99,9 відсотків (сміється). На турі у Дніпропетровську я не грав і радий, що не довелося. Хоча у мене була вказівка від Ігоря Зінкевича, головного тренера команди, аби я грав у разі необхідності. Був момент у грі, коли хотілося стрибнути у воду, однак гравці переламали хід матчу і від цього я відмовився. Можливо, до завершення чемпіонату ще зіграю матч або кілька, після чого буду виступати за команду ветеранів. Там у нас також серйозні проекти (сміється).

-Серед ветеранів план міжнародних турнірів відомий ледь не на рік наперед.

-На 90 відсотків. Під питанням лише чемпіонат світу, який пройде в Канаді. Швидше за все, команда туди не поїде, адже це дорого. Як відомо, нас держава не фінансує, хоча і спортсменів-ветеранів повинна 

-У чому відмінність гравця і тренера у такому виді спорту як водне поло?

-Гравцю набагато легше. Ця істина підтверджується кожен раз. Гравець виконує чітку установку тренера, а самому тренеру набагато складніше, незважаючи на те, що ти не викладаєшся фізично. У воді, для прикладу, можна зануритися під воду і там випустити усі свої нерви. Там ніхто тебе не почує (сміється). Коли щось мені не вдавалося в іграх, я так дуже часто робив. Тренер, звісно, так зробити не може.

Будучи граючим тренером також складно вести команду. Тренером повинен бути капітан на мостику. В загальному ця робота мені подобається. Ще коли грав у Львові у басейні «Динамо», що на вулиці Стуса, мріяв про те, що буду тренувати. Зараз практика уже своєрідний досвід назбирався, адже працював у Польші, Ірані та Україні.

Зізнаюся, усі гравців та тренери з нетерпіння очікують того, що влада нам відремонтує басейн «Динамо» у Львові, що на вулиці Стуса (на фото). Цей басейн виховав олімпійських чемпіонів і багатьох титулованих ватерполістів. Тепер ця «цукерка» знаходиться у занедбаному стані. Як на мене, це не шанування влади до мешканців усього регіону. Держава може побудувати аеропорти, стадіони чи дороги, а відремонтувати один басейн не повинно бути для когось героїзмом. За 20 років нічого не було зроблено у цьому напрямку. Деяким керівникам за це повинно бути соромно…

Розмовляв Богдан Пастернак, Вголос