Про кар’єру
гравця і тренера Вадима Скуратова можна написати не лише кілька великих
інтерв’ю, а й велику книжку. Не перелічити на пальцях однієї руки клуби
та країни, в яких грав і які тренував відомий ватерполіст. Перед
поверненням до рідного Львова Вадим Станіславович працював в Ірані, де
разом з молодіжною збірною виграв азіатські ігри. Зі спогадів про цю
країну розпочалася наша розмова.
Після того як припинив виступати за ВК «Київ», поїхав до Ірану готувати молодіжну збірну до азіатських ігор. Вдалося добитися максимального результату, - згадує Вадим Скуратов. - Ми їх виграли. Головні матчі були з Казахстаном та Узбекистаном. Інші збірні не були такими сильними. Попрацювавши у молодіжній збірній, я повернувся додому. Я мав можливість там залишитися і працювати далі, однак відмовився. Іран - ісламська республіка, яка має свої складні правила життя. Тим більше, не було можливості перевезти туди дружину. А одному європейцю там звикнути складно. Наприклад, по вулиці заборонено ходити в шортах. За це тебе можуть заарештувати. Якщо обійдешся штрафом, ще буде непогано (сміється).
В Ірані часто бувають свята. Інколи у них більше свят, аніж робочих днів. Спілкувався там англійською. Мав перекладача, однак швидко від нього відмовився. Він перекладав, але не розумів що він перекладає. Після того, як змінилося керівництво у Федерації я, як інші європейці, поїхав додому. Умови для роботи стали гіршими.
Коли був в Ірані, спілкувався часто з Ігорем Зінкевичем, тренером «Динамо», по скайпу. Йому неодноразово казав, що хочу повернутися до Львова. Я завжди був фанатом свого міста і мріяв повернутися. Окрім Львова, мав інші пропозиції працевлаштування. Виходили на мене індонезійці, однак довелося їм відмовити. Також були інші варіанти. Загалом, якщо я б шукав роботу, то знайшов би, але вирішив повернутися до Львова.
Ігор Зінкевич Вас завжди хвалить у своїх інтерв’ю і не приховує того, що, попри свій вік, Ви є лідером теперішнього «Динамо». Як вдається у такому віці грати на високому рівні?
Постійно знаходжу час тренуватися. За 45 років навчився підтримувати форму. Окрім цього, мав дуже сильну школу. Це дається взнаки.
Наскільки поєднали себе зі Львовом? Чи плануєте ще кудись поїхати працювати у майбутньому?
Хочу добитися якихось результатів у Львові. А тут у нас проблема – брак басейнів. Ніколи не навчимось грати у водне поло, коли не будемо тренуватися у великих басейнах. Нам не потрібно нових. Було б добре, якби відремонтували хоча б старі. Не вірю, що на це немає коштів.Якщо у Львові не буде прогресу, то є ймовірність, що я кудись поїду знову. Утім, тут живу з вірою у краще майбутнє львівського водного поло.