Ватерпольна збірна України у першій грі плей-оф Євро-2018 проти команди Туреччини зіграла внічию – 8:8. При цьому «синьо-жовті» повністю проваливши першу чверть, в подальшому не лише зуміли відігратися, а й були близькими до вольової перемоги. Однак фінальна сирена зафіксувала бойову нічию. Про перепади у грі української збірної в Харкові та про налаштування підопічних Валерія Завізіона на матч у відповідь в Стамбулі прес-службі ВК «Динамо» розповів один з ветеранів збірної України, капітан львівського «Динамо» Олександр Дядюра.
– Гра склалася для нас не просто і закінчитися вона могла як нашою перемогою, так і поразкою. Тому нічия, напевне, є справедливим підсумком. Почали ми, як то кажуть, гірше не придумаєш. Перший період вийшов просто провальним. Рахунок 0:3 говорить сам за себе.
– Чому так сталося? Невже настільки сильним було передігрове хвилювання?
– Ми частенько слабо розпочинаємо матчі. А причини цього різні: хтось довго входить у гру, в когось дається взнаки мандраж, а комусь, навпаки, бракує налаштування. А тут ми ще й зіткнулися з незвичною для нас манерою гри суперника. Я грав кілька років тому проти турецької збірної і скажу, що нинішня команда діє в зовсім іншій манері. Та грала в силове водне поло, а нині ми зіштовхнулися із суперником, який з перших секунд запропонував шалений темп. Вони дуже різко нас накривали, весь час діяли зі сторони м’яча в обороні. Ми готувалися до матчів плей-оф на зборі в Словаччині. Словацька збірна грає в силовій манері, у зовсім інше водне поло, ніж турки. Та й в Україні усі команди грають в іншій манері. А тут вони ще й дуже швидко відкрили рахунок – класний вийшов кидок у їхнього гравця. Ми ж нічого не могли зробити в атаці – маючи лишнього, нам навіть не вдавалося довести розіграш до кидка по воротах.
– Ви так жодну з шести більшостей і не змогли реалізувати…
– Це одна з головних причин, чому не виграли. Якби реалізували принаймні третину розіграшів зайвого, то виграли б у два, а то й три м’ячі. Треба визнати, що в нас нічого не виходило, коли ми мали на одного гравця більше. Фактично ми жодного разу не виводили нашого центрального нападаючого на кидок – все відбувалося якось стихійно, без чіткого розіграшу м’яча. Сподіваюся, в Стамбулі з цим компонентом у нас виходитиме значно краще.
– І все ж переламати гру вам вдалося! За рахунок чого не лише вирівняли гру, а й були близькими до перемоги?
– (трохи подумавши) Знаєте, турки нас добряче розізлили. Та й програвати 0:3 вже в першому періоді перед своїми вболівальниками – це так дістало і ми завелися. Звісно, ми вдячні трибунам, які нас дуже добре підтримували. Ми розуміли, що граємо за всю країну і потрібно виправляти ситуацію. Думаю, ми показали, що маємо бійцівський характер – головне, що не опустили рук. Бо коли б перестали боротися, то могло усе закінчитися нашим повним розгромом.
– Коли команда відчула, що можна боротися і ще не все втрачено?
– До тями ми прийшли в перерві і вже другий період розпочали набагато краще, ніж грали в першому. Велике значення мав перший наш гол – зрозуміли, що можемо й ми закидати і це додало нам віри. А наприкінці другого періоду я помітив, що суперник добряче вже «наївся» – обличчя турків були червоними і вони рухалися набагато повільніше. В плавальній підготовці ми виявилися значно краще підготовленими. Ми в підсумку витримали той темп, який турки нам запропонували, а вони самі – ні. Хоча й нам також було зовсім не просто, однак ми терпіли.
– Як ти оціниш рівень турецької збірної?
– Думаю, наша і їхня команди – суперники приблизно одного рівня. Не скажу, що в їхньому складі є гравці дуже високого рівня. М’ячем вони володіють непогано, але як тільки у них почалися проблеми з «фізикою», тут же зникла точність кидків, почалися й проблеми з рухливістю. Вважаю, вони прорахувалися – хотіли нас «ошарашити» на початку гри, а потім просто добити. Але план їхній вдався лише на половину – початок справді був за ними. Однак в подальшому вони «задихнулися», а ми більш рівномірно розподілили свої сили. Шкода, що в кінцівці не змогли їх дотиснути. Все ж навіть виграш, наприклад, у два голи збільшував наші шанси на перемогу за сумою двох матчів. А так виходить, що перед матчем у відповідь вони рівні.
– Але ж тепер грати доведеться у Стамбулі, а турецькі вболівальники вирізняються своєю несамовитою підтримкою, про це усім добре відомо.
– Для нас немає значення, де грати – вдома чи у гостях. Скажу більше, є чимало гравців, яким до вподоби грати якраз на виїзді, бо присутність на трибунах рідних та друзів додатково тисне на їхню психологію.
– За рахунок чого збірна України може виграти у Туреччини на її майданчику?
– По-перше, ми в Харкові грали проти суперника, який нам був майже не знайомий. Тепер ми знаємо, що і як треба робити. Звичайно, ми розуміємо, що тепер й турки мають про нас усю інформацію. Ну а для того, щоб виграти, саме головне, нам необхідно реалізувати свої моменти, особливо при грі у більшості.
– Ти достатньо досвідчений вже гравець. Тож як оціниш командний дух – команда вірить в перемогу?
– Я вже казав, що початок гри у Харкові нас ледь не зламав – такого провалу ми не очікували. Але зараз усе гаразд – ми зрозуміли, що турецька збірна нічим від нас не сильніша і нам цілком до снаги її обіграти. Головне, зіграти в свою гру і намагатися використатися кожен шанс.