Незважаючи на те місце, яке ми посіли, я задоволений виступом команди, - бере слово Євген Наумчик. – На це є важливі причини. Одна з них це те, що команда зібралася у Борисполі перед вильотом на турнір. Підготовки як такої не було, усі готувалися самостійно у себе вдома. Чому не було зборів? Держава на це немає грошей, відповідно нам з цим потрібно було змиритися. По-перше, ми не посіли останнє місце, а по-друге, ми показали нормальну гру. Хлопці викладалися як могли, до них немає жодних зауважень. Також хотів би додати, що ми могли зіграти краще. Команди, що посіли місця з 9-ого по 16-те, були приблизно рівними. Кожен міг опинитися на будь-якій сходинці. Відповідно, і нам цілком по силах було поборотися за 9-те місце. Наша проблема в тому, що ми не вміємо боротися з труднощами. Такі змагання як чемпіонат Європи дають кожному спортсмену певні труднощі, які потрібно подолати. Цього робити ми не можемо, оскільки не маємо відповідної практики, а саме практики подолання труднощів. В хлопців у чемпіонаті України таких напружених ігор дуже  мало і це відчувається. Наші проблеми починаються тоді, коли ми починаємо губити концентрацію. Відповідно можемо пропустити гол на «рівному місці». Проблема в тому, що в грі можемо зробити певні непередбачувані речі, які впливають на підсумковий результат матчу.

У грі з румунами був рахунок 5:4 на нашу користь. Ця команда така ж за своїм рівнем як Словаччина, однак у цій грі ми зламалися по ходу матчу, а там – ні. Відповідно і перемогли. Якби ми не втрачали концентрацію, ми були б мінімум дев’ятими.

Чи бачите прогрес у діях команди?

Я б не сказав, що ми сильно підняли рівень своєї майстерності. Наші львівські хлопці 1995-ого року уже вийшли з юнацького віку, але в команді «Динамо» мають мало ігрової практики. Ігрова практика для них є необхідною, однак вони її не мають. Якби наша друга львівська команда виступала у чемпіонаті України, як це було два роки тому, вона б у них була. Коли немає ігрової практики, то часом втрачається і цікавість до гри у водне поло. Поштовхом було те, що у Кубку України взяла участь друга львівська команда.

Чи можете дати коротку характеристику львівським гравцям у Грузії?

Вона буде усім ідентична. Всі вони зіграли в міру своїх можливостей, викладалися як могли. Звісно, є гравці, у кого рівень підготовки був дещо кращим, а саме у Дмитра Алексєєва та Дмитра Федоришина, однак у мене немає претензій до жодного з них. Усі зіграли так як могли. Хлопці з інших міст також зіграли добре. До них також претензій нема.

Як проходив матч з росіянами? Чи тиснули руки принциповому супернику?

Дехто з хлопців хотів грати проти них, а дехто – ні. У нас є керівний орган Міністерство сім’ї, молоді та спорту, яке нам сказало грати у цьому матчі. Варто відзначити, що чемпіонат у Грузії було організовано прекрасно і атмосфера була дуже дружною. Усі гравці і команди були як одна сім’я. Якби ми не вийшли на матч, було б негарно. Росіянам було дивно, коли ми вболівали за голландців, коли вони грали проти них. Перед грою з ними до нас підходив суддя і питав чи все буде добре, на що ми відповіли так. Наші хлопці були попереджені. Щоправда, росіяни себе вели дуже коректно. Не було жодних проявів агресії. Можливо, вони відносяться до 15-ти відсотків тих росіян, які не підтримують політику Путіна… (сміється). Словом, жодної ворожнечі не було.  Знаю, що у деяких інших матчах вони себе могли вести значно по-іншому, проте у грі з нами вони були «тихіше води і нижче трави».

Розмовляв Богдан Пастернак, «Вголос»