Ігоре Іллічу, вітаємо з успішним виступом у Будапешті. Чи не буде перебільшенням похвалити обидві львівські команди? 
Дякую. У команди «Акватіко +30» це успішний результат. У них чимало команд були рівними, відповідно багато матчів були цікавими та напруженими. Щодо команди «Мастерс + 45», то я надіявся, що ми переможемо. На жаль, не вийшло. На чемпіонатах Європи в Хорватії та Словенії ми посідали друге та третє місце відповідно. Виходить так, що в Угорщині ми повторили свій найкращий результат. З тієї команди, яка виборола срібло у хорватському Спліті, було дуже багато людей, які грали у Будапешті.

Чого забракло, аби виконати завдання-максимум?
Важко сказати. У фіналі нам не пішла гра. Перші чотири удари по воротах суперника було в «молоко». А після контратак угорців ми почали програвати і команда зламалася.

Чи були шанси по ходу гри схилити шальки терезів на свій бік?
Були, однак в суперника були зачаровані ворота. Били всюди, тільки не в ствір. Я нарахував шість влучань у поперечину. Окрім того, нащі гравці не могли влучити у порожні ворота. Словом, був не наш день.

В команди «Мастерс + 45» була дуже цікава група. Німці, італійці та львів’яни набрали по 9 очок, однак у фінал вийшли саме українці.
Італійцям ми програли в один м’яч, однак цей результат нас влаштовував. Ми знали, що при мінімальній поразці до фіналу виходимо саме ми. У цьому матчі дали пограти усім. Загалом, були цікаві матчі у групі.

Чи могла краще виступити команда «Акватіко + 30»?
Не думаю, що бронзові медалі – максимальний результат для цієї команди. У тих матчах, які я бачив, команда показала хорошу гру. В одному з матчів групи команда програла румунам з рахунком 5:8. Вважаю, що на цей матч гравці налаштувалися не найкращим чином. Утім, після цієї гри команда по-справжньому зібралася.

Які в цілому враження від організації турніру в Будапешті?
Отримав найбільше задоволення від того скільки побачив басейнів. На малій території їх було чимало. Побачити щось подібне - мрія кожного тренера. Єдиний мінус під час матчів – свистки арбітрів з інших басейнів. Бували курйози, коли гравець з м’ячем зупиняється через свисток арбітра з іншого матчу. Утім, таке бачив не вперше. Скажімо, на чемпіонаті світу в італійському Річчоне таке також траплялося. Попри це, потрібно віддати належне організаторам. До Будапешта завітало понад 60 ветеранських команд. Матчі проходили з 9-ої ранку до 20-ої години вечора.

Окрім того, приємно було побачити багатьох друзів ще з Радянського Союзу. Атмосфера була святовою і організація змагань була на дуже високому рівні. У таких моментах навіть інколи згадуєш свою молодість (сміється). Приємно здивувало те, що організатори змагань одразу після завершення ігор давали тренеру листок з повною детальною статистикою гру. У нашому чемпіонаті серед професіоналів не ведуть такі деталі гри, як це було у Будапешті.

Які теперішні плани у команд ветеранів?
Планів багато. Швидше за все, у вересні поїдемо до Хорватії на міжнародний турнір. Можливо, ше влітку поїдемо до Бреста. Також до завершення року є два традиційні турніри у Словаччині. Після чемпіонату Європи у Монреалі пройде чемпіонат світу. Туди потрапити буде проблематично фінансово, однак нереального нічого немає. Було б дуже цікаво, якби ми там зіграли.

На фото 1: Ігор Зінкевич поруч президентом "Динамо" Олександром Свіщовим та капітаном команди Вадим Скуратовим

На фото 2: Бронзовий призер чемпіонату Європи в Будапешті - команда "Акватіко + 30"

На фото 3: Срібний призер чемпіонату Європи в Будапешті - команда "Мастерс 45+"

На фото 4: Ветеранська гордість Львова у Будапешті

На коні: Ігор Зінкевич

Богдан Пастернак, Вголос