Геннадію Дмитровичу, вітаю вас з 40-річним ювілеєм на посаді директора СДЮШОР з водного поло ДНУ. Бажаю як мінімум ще стільки років попрацювати на цій посаді.

Дякую, дуже приємно.

 Свою кар’єру гравця-професіонала, мабуть, уже забули…

(Сміється). Ні, ще пам’ятаю. Свого часу грав за «Спартак-Волгоград», команду, яка зараз є чемпіоном Росії. Починав грати у 16 років, завершив у 21. У Волгограді я народився і закінчив інститут. Після цього поїхав працювати у Жовті Води тренером з плавання. Утім, довго попрацювати не вдалося, адже мене забрали в армію. Після цього мене запросили в спортивний клуб «Метеор» у Дніпропетровську працювати старшим тренером з водного поло. Там взагалі майже нічого не було. Взнали, що у мене є вища освіта і мені дали квартиру у Дніпропетровську. Словом, закріпили мене у цьому місті. До мене працював тренер з Білорусі, однак він швидко поїхав і я навіть з ним не познайомився. Без помічника мені довелося працювати з юнаками, а також з деякими гравцями, які залишилися з дорослої команди. Час йшов і я залишався незмінним старшим тренером. Радий, що вдалося створити школу олімпійського резерву з водного поло. Було це у 1999-ому році. В цьому році я і став заслуженим тренером України. Нині, хто працює у ній тренерами, є моїми вихованцями. Звісно, цим я дуже пишаюся. Не в кожного так склалася доля.

Якось немає сумнівів у тому, що за період Вашої роботи було багато труднощів та людей, які вставляли «палки в колеса»…

Основні труднощі – це робота басейнів. З «Метеора» я пішов через те, що там зробили основний акцент на плаванні. Змінився керівник однієї структури, який сказав, що водне поло буде закривати, мовляв, це не перспективний вид спорту. Водне поло я дуже полюбив з дитинства, тому це і зіграло основу роль у тому, що покинув «Метеор». Маючи два метри зросту, довелося пограти у різні види спорту: баскетбол, волейбол та інші. Утім, водне поло перемогло одразу.

Для прикладу, кар’єру плавця не хотіли зробити?

Ні. Не люблю плавати туди-назад. Без м’яча нецікаво (сміється). Навіть в думках не було переключитися на щось з водного поло. Це те саме, що футболіста заставити займатися легкою атлетикою.

Невже у Вас не виникало думок кинути водне поло за багато років роботи?

Було. Утім, загинула б та справа, яку я починав. Були періоди, коли я залишався працювати один. Особливо в 90-ті роки. Тоді сам працював на всю школу.

Як вдався перехід від тренера до директора СДЮШОР?

У нас була комплексна школа, яка об’єднувала фехтування, веслування, плавання та водне поло. Коли помер директор, стало відкритим питання кому стати на його місце. Оскільки з цих чотирьох видів спорту у мене результати були найкращими, вибрали саме мене. В «Буревіснику» я закрив плавання, яке не давало жодних результатів, а деяких плавців навчав грати у водне поло.

Ви створили команду ДНУ, яка грає і сьогодні.

І не тільки чоловічу. Хороша була і жіноча команда. А чоловічу створив у 1983-ому році, однак вона тоді називалася «Буревісник». Будучи директором СДЮШОР, продовжував працювати основним тренером. Не хотів, щоб прислали іншого директора, адже була загроза, що усе розвалиться.

Що думаєте про теперішній чемпіонат України?

Багато чого побачивши і відсудивши, скажу наступне: у порівнянні з тим, що було, зараз це смішно. Це не чемпіонат. У нас тільки одна професійна команда – «Іллічівець». «Динамо» - не професійна команда. Окрім «Іллічівця», команди не отримують зарплат. Рівень чемпіонату дуже низький. Якщо «Іллічівець» програє у 10 м’ячів командам з Росії, то про що говорити далі? У нас в області вибрали десять сильних видів спорту, серед яких немає водного поло. Щось змінити у ДНУ зараз дуже важко, оскільки фінансування фактично нульове.

Не можу не запитати Вашу думку щодо останнього матчу в чемпіонаті, коли в ДНУ забрали перемогу над київським «Колосом»…

Зізнаюся, ми хотіли знятися з чемпіонату України, однак нас за це оштрафують на 10 тисяч гривень. Після гри ми поїхали до Дніпропетровська і кияни між собою домовилися. На цей матч поставили некваліфікованих арбітрів. Утім, як би там не було, матчі не переграються. У федерації працюють київські люди і вони вирішили їм допомогти. Що цікаво, судді зробили помилки у дві сторони. За увесь чемпіонат ми набрали перші три очки і їх у нас відібрали. Нам повідомили, що буде перегравання матчу на третьому турі у нас в Дніпропетровську.  

Хто виграє чемпіонат України?

Якщо львівська команда підтягне усі свої найсильніші сторони, то шанси у них проти «Іллічівця» є. Маю на увазі, якщо підсилять склад, запросивши людей з-за кордону. Тоді між цими командами буде рівна боротьба.

 Розмовляв Богдан Пастернак