Принаймні до Львова знову повернулися бронзові медалі. Є підстави сподіватися, що невдовзі столиця Галичини може повернути собі й лідерство у цьому виді спорту. Команда на це заслужила, а її тренер Ігор Зінкевич, якого дзвінком ми ще застали в потязі після повернення з Дніпродзержинська, тепер ще з більшою впевненістю дивиться вперед 

– Ігоре, вітаємо. «Динамо» знову приємно втішило і змусило говорити про себе. А головне відібрало бронзові нагороди в збірної Севастополя. Це не може бути випадковим…
– Аж ніяк. Звичайно, нам дуже приємно і нас переповнюють емоції. Однак, якщо відверто, ми були впевнені, що здобудемо бронзові нагороди. Команда інтенсивно готувалася, приїхали до Дніпродзержинська за день до поєдинків, і там нам ще дали підготуватися до серії за третє місце безкоштовно. Зіграло роль ще й те, що цього разу не було роз’їздів, а зіграли на нейтральній території. А то завжди доводилося міряти силами з Севастополем у них вдома. Тому було легше.

– А в фінансовому плані було легше, чи знову їхали в борг?
– Та ні, дякувати Богу, цього разу в нас усе гаразд. Жодних проблем. Багато допомогли як обласне управління спорту на чолі з Юрієм Майбородою, так і місто. Вони розрахувалися зі всіма боргами та ще й дали гроші на поїздку. Ми змогли навіть розрахуватися за минулий чемпіонат.

– Гроші – це добре, але погоду на воді все ж роблять гравці…
– Звісно. Нарешті нам зміг допомогти наш земляк, ветеран команди Вадим Скуратов та ще й підсилилися молодими гравцями, які вийшли до фіналу чемпіонату Європи, який у вересні відбудеться в хорватській Рієці. А саме – Лащ, Свіщов та Шульженко.

– Щодо Скуратова. Було багато суперечок і непорозумінь. ВК «Київ» довго не дозволяв заявити його за «Динамо»…
– Так. Аж в березні дозволили йому грати за колись його рідну команду. І саме в бронзовому протистоянні він зміг вийти на воду. Дуже допоміг команді. Цементував гру, а разом з цим з’явилася й необхідна дисципліна.

– Останнім часом слабким місцем «Динамо» були й воротарі…
– Потрохи й ця проблема відходить на задній план. Деякий час ми шукали підсилення в Білорусі, де хороша воротарська школа. Однак потім вирішили зробити основним голкіпером постійно другого стража воріт Володимира Возного. Йому інколи не вистачає досвіду, але люди з нього будуть, якщо й далі працюватиме над собою. Випускали вже й молодого Маркіяна Зінкевича (син Ігоря Зінкевича – прим. автора).

– Щодо самих поєдинків. Для перемоги навіть не знадобився третій матч…
– В першій зустрічі долю поєдинку ми вже вирішили в першій чверті, коли повели в рахунку 5:0. Потім було 7:0. І аж тоді випустив на воду резервістів, які трохи «відпустили» кримчан. Після цього важко було хлопців налаштувати на наступний матч. Два періоди – рівна гра, і аж в третьому своє вагоме слово сказали ветерани, які й «витягнули» в підсумку гру.

– Преміальні будуть?
– Та які преміальні (сміється)? Ми між собою дещо зібрали, щоб віддячити хлопцям.

– Після звитяги відпочивати?
– Аж ніяк. Ще до липня будемо тренуватися. Оскільки Бегень, Заводовський та Грішин невдовзі поїдуть з національною збірною на відбіркові матчі. Потім дамо паузу до серпня. А тоді зберемося, аби готуватися до Кубка України та наступного чемпіонату.

– Може, й про завдання на наступний сезон думали?
– Не хочу наврочити. Але завдання на наступний сезон в думках – вище, аніж бронзові нагороди. Є хороша молодь, а якщо ще й залишиться Вадим Скуратов… Та найприємніше те, що Львів невдовзі може отримати власну ватерпольну ванну і приймати тур чемпіонату України. Зараз інтенсивно ведеться ремонт басейну СКА. Якщо все це станеться – бронза не влаштує.

 
Автор: Андрій СИРОТЯК

За матеріалами: Газета Спортивка