Востаннє ваша команда виборювала золоті нагороди 1995-го. Чого бракує для "золота"?

Як удається награвати тактичні схеми?

— Показую на фішках, — усміхається. — Але на воді виконувати набагато складніше. Перед матчами проводимо кілька тренувань на стандартних полях, де безпосередньо відбувається тур. Але для досягнення високих результатів цього замало.

Легко далися поєдинки проти Севастополя?

— У першому матчі ми повели 7:0. І впевнено довели його до логічного завершення — 9:6. На другий матч хлопці вийшли розслабленими і ледь не програли. Лише досвід наших ветеранів Віктора Момота, Олега Довбуша і Вадима Скуратова допоміг нам перемогти — 12:10. Вадимові Скуратову 44 роки, але його перебування в команді дає велику користь. Молоді мають у кого переймати досвід.

Чи зростає рівень українського чемпіонату?

— Завдяки тому, що чемпіонат відкритий, він є досить сильним. Позаминулого сезону в нас виступали збірні Молдови, Білорусі та Грузії. Матчі були дуже напружені. Минулого сезону через фінансові труднощі відмовилися білоруси. Грузини сказали, що чемпіонат заслабкий для них. То ж за "золото" боролися сім колективів. Командам бракує рівності. Лише чотири українські клуби виступають приблизно на одному рівні: БМК з Харкова, маріупольський "Іллічівець", львівське "Динамо" та збірна Севастополя. Підтягуються молдовани. Ще би три-чотири сильні команди — чемпіонат був би набагато цікавіший.

Гравці шукають заробітків за кордоном?

— Відтік українських кадрів відбувається з початку 1990-х. У Росії виступають колишні "динамівці" Дмитро Стратан і Дмитро Ірішичев, в Хорватії — Олександр Тишківський, у Франції — Дмитро Лавришенець і Ростислав Наумчик. Жодна з українських команд не дає стільки ватерполістів у різні клуби, як наша.

Яке місце Україна посідає в Європі?

— Що не рік втрачаємо позиції. Зараз ми десь 16–17-ті. 1995-го були сьомі. Басейнів немає не лише у Львові, по всій країні така проблема. За період незалежності в нашій державі не збудували жодного басейну для водного поло.