У центральній грі третього туру поточного Чемпіонату України, що відбувся в Одесі, ватерполісти львівського «Динамо», чинні володарі титулу, поступившись харківському «Слобожанцю», головному конкуренту в боротьбі за «золото», зазнали першої поразки в сезоні.

Після гри було дуже багато розмов про суддівство, яке в значній мірі стало причиною невдачі підопічних Ігоря Зінкевича (на фото). Втім, сам керманич динамівців некваліфіковану роботу арбітрів вважає лише одним і то далеко не найважливішим чинником поразки своєї команди. То що ж насправді стало причиною одеського «ляпу» динамівців у грі з принциповим суперником? На це питання і не тільки Ігор Ілліч відповів у розмові з кореспондентом IA ZIK.

– Я відношуся до тих людей, які причину будь-якої своєї невдачі перш за все шукають у собі самому. Так і в грі із «Слобожанцем». Можливо, для когось буде звучати дивним те що я скажу, але я насправді, незважаючи на поразку, залишився задоволеним грою. Коли б подібних матчів у нашому чемпіонаті було якомога більше, то впевнений, популярність водного поло в Україні зросла б в рази. Поєдинок в Одесі вийшов дуже непростим для обох команд, але головне, він був цікавим і видовищним для глядачів. Та він міг бути ще кращим, але цьому завадили судді.

– То все ж головна причина поразки «Динамо» – помилки арбітрів на користь «Слобожанця»?

– Вибачне, але я не сказав, що судді завадили нам обіграти харків’ян. Я сказав, що вони зіпсували гру, як видовище. До речі, тренер «Слобожанця» Сергій Колточихін після гри також мав чимало претензій до арбітрів. Але при цьому він наголосив, що загалом їхня робота не вплинула на підсумок гри. І я з ним цілком погоджуюся. Я не можу сказати, що суддівство було упередженим. Ні, воно було просто некваліфікованим і не відповідало рівню гри команд. Та воно й не дивно, адже поєдинок двох лідерів обслуговували далеко не найкращі арбітри нашої країни. Напевне було б добре, якби федерація на такі матчі запрошувала іноземних суддів. Однак тут є чимало питань, головним чином фінансового характеру. А щоб завершити розмову про суддівство у нашій грі з «Слобожанцем», скажу, що найбільш грубою і несправедливою помилкою було видалення до кінця гри Сергія Грішина. На чому базувалося їхнє рішення, самі судді так і не змогли пояснити ні під час матчу, ні по його завершенні.

– Але ж окрім Грішина, червону картку серед ваших гравців отримали й Дядюра та Свіщов…

– У цьому в першу чергу вони винні самі. Так, Дядюру спровокували гравці харківської команди. Але ж це в спорті нормальне явище, коли гравці тої чи іншої команди намагаються подібним чином вивести з рівноваги когось з лідерів суперника. Сашкові не 19 років, щоб попадатися на подібні фінти. Та й на установці ми говорили про те, що провокації будуть обов’язково. Дядюра – один з наших лідерів і зважаючи на його досвід, не міг не розуміти, що гравці «Слобожанця» будуть робити усе, аби його нейтралізувати. Тож хто йому винен, що він повівся на елементарну провокацію і підвів команду, вибувши з гри задовго до її завершення. Що ж до Свіщова, то він так само формально дав арбітрам привід, аби його достроково видалили до кінця гри. Він залишив зону для запасних гравців, бо хотів подивитися, чи не розбили обличчя Бегеню. А лаву запасних під час гри правилами залишати категорично заборонено. Тож і ця червона кратка по ділу.

– Тоді давайте розберемося з видаленнями до кінця. У «Динамо» червону картку арбітри пред’явили не лише гравцям, а й вам також. З нею ви згідні?

– Напевне, серед тренерів я став рекордсменом країни за швидкістю отримання каток. Уже на третій хвилині я побачив перед собою жовту картку, а ще за три хвилини – й червону. За що, так і не зрозумів. Я ж нікого не ображав, ненормативну лексику не використовував, навіть голос не підвищував. Просто запитав арбітра, який явно помилився, чому він прийняв таке рішення. Я б нічого не казав, коли б там була ситуація – 50 на 50. Але коли на «біле» говорять «чорне»… Мені до речі належить сплатити штраф за червону картку. Так от, я повідомив федерацію, що не заплачу штраф, доки чиновники не розберуться з суддями, які накоїли стільки помилок в одному матчі і їх також не накажуть. Але давайте більше не будемо говорити про суддів, бо у мене від одної згадки про їхню роботу в тій грі псується настрій.

– Але, напевне, від дій ваших підопічних у вас також не найкращі враження?

– Я казав, що гра мені сподобалася. Але це мої враження, як глядача, а от як тренер, я дуже багато маю претензій до своїх гравців. Установку на гру ми не виконали. Але тут нічого дивного немає. Причина поразки лежить не лише у площині того, як ми зіграли, а й в тому, що підготуватися до туру в Одесі як слід, у нас не вийшло.

– Але таке трапляється кожен раз – ви ж у Львові тренуєтеся на «малій» воді, а граєте матчі чемпіонату на «великій».

– Я не про умови. До них ми уже звикли, хоча до подібного пристосуватися не можливо. В даному випадку для нас проблемою стала епідемія захворювань наших гравців. Мало того, що більша половина команди перехворіла і приїхала до Одеси не в найкращих фізичних кондиціях, так через епідемію не могли повноцінно тренуватися й ті, хто був на заняттях. Адже не рідко було таке, що на тренування приходило п’ять – сім чоловік. Ну скажіть, як тут можна щось награвати?... Виникли непередбачувані проблеми і в самій Одесі. Зокрема, я сподівався, що до головного матчу туру з «Слобожанцем», згідно з календарем, ми зіграємо два матчі – проти збірної Київщини та ВК «Маріуполь». Але приазовці через фінансові проблеми до Одеси так і не приїхали. Так мало того, що ми не зіграли один матч, організатори нам ще й не дозволили його замінити повноцінним тренуванням – замість належних півтори години, нам дали воду на… 25 хвилин. Чому? Чіткої відповіді я так ні від кого й не почув. Але нічого, у Львові також буде один з турів…

– Зазвичай, тренери не люблять під час публічного аналізу гри команди називати прізвища гравців – як в позитивному, так і в негативному плані. І все ж, кого можете виділити серед своїх підопічних у матчі з «Слобожанцем»?

– Можливо, моя відповідь буде для усіх несподіваною, але хоча ми й програли і в мене є чимало претензій до кожного з гравців, у плані позитиву хочу відзначити… усіх. Так! Так! Це той випадок, коли команда програла, але як тренер, я дуже добре відчув, що у нас є КОМАНДА! Через вилучення вже на перших хвилинах, я майже усю гру дивився з трибуни. І коли судді почали приймати не зрозумілі рішення на користь суперника, в мене було бажання зняти команду з гри. Розумів, що це буде скандал і може мати для нас негативні наслідки. Але арбітри так мне «дістали», що я був готовий на все. Та коли я спустився до команди і сказав про своє рішення хлопцям, то вони в один голос були проти. Сказали, що незважаючи на арбітраж, хочуть грою довести, хто дійсно сильніший. І знаєте, справді, незважаючи на чималу кількість помилок, такого згуртованого колективу, як у цій грі, я дуже давно в нашій команді не бачив. Усі хлопці, як то кажуть, віддавали себе на усі 200 відсотків і були готові один за одного, що називається, вмерти.

– То що ж завадило принаймні не програти?

– Надто багато голів цього разу ми пропустили з гри. Три м’ячі нам закинули з дальньої відстані. Зрозуміло, це був не найкращий матч для нашого досвідченого воротаря Волончука. Можливо, на його діях позначився той факт, що через хворобу до Одеси не приїхав його дублер Раврик і Денису без замін довелося стояти усі матчі. Але й польові гравці винні – не можна давати кидати з другої лінії. А ще нам забракло везіння у кінцівці. На передостанній хвилині стовідсоткову нагоду забити мав Бегень. Коли б закинув, рахунок став би 7:8 і цілком реально було врятувати гру. Але Юрко не реалізував свій шанс. Та ми з цього трагедії не робимо. Попереду ще три тури – половина чемпіонату. Так що у нас ще буде не одна нагода взяти реванш і я не сумніваюся, що в наступних іграх з «Слобожанцем» перемога буде за нами.

Розмовляв Іван Дупнак, IA ZIK

http://zik.ua/