Жіноче водне поло в Україні є.  І хоча у команд немає належних умов для тренування, дівчата ватерполістки все ж показують гарний рівень гри навіть на міжнародних змаганнях. У чому різниця між чоловічим і жіночим водним поло? Чому відсутність української жіночої команди на Перших Європейських іграх в Баку була несправедливою? І чи можна навчитись забивати голи, якщо на тренуваннях немає воріт, а поле обмежується двома доріжками? Про це сайту “Водне поло в Україні” розповіла Мельничук Наталія Анатоліївна - майстер спорту, тренер жіночої команди водного поло СДЮШОР №9 міста Києва.

- Наталіє Анатоліївно, коли з'явилось в Україні жіноче водне поло?

-  Жіноче водне поло зародилось в Україні приблизно в 1983 році в Харкові. На початках тренувались майже нелегально. Я прийшла в команду через три роки, коли мені було 16. А вже через тиждень поїхала в складі команди на перший республіканський чемпіонат в Запоріжжі. У Києві жіночому  водному поло цього року виповнюється 30.

- На якому рівні грали українські команди в часи СРСР, і хто з тренерів був у витоків жіночого водного поло в Україні?

- При Радянському Союзі київська команда займала 6 місце по СРСР. Гадаю, це хороший результат. Моїм тренером була Прохорова Юлія Владиславівна. Вона перша жінка тренер в Україні. На жаль вона рано пішла з життя, її було трішки за 40. Завдяки їй я почала тренувати в дитячій спортивній школі. Потім команду підхопив Висотин Володимир Іванович. На міжнародних змаганнях українкам завжди трішечки не вистачало, щоб пройти у фінал. В ті часи в нас був унікальний воротар - Наташа Рябицька. Скільки живу, а такого воротаря більше не бачила. Сама ж я віддала команді 18 років. Була капітаном київської команди та капітаном жіночої збірної України близько шести років.

- Останнім часом чуємо, що жіноче водне поло в Україні «закрили».

- Звідки взялась фраза «закрили жіноче водне поло»? Його не закрили, в міністерстві немає фінансування. У лютому доросла жіноча команда повинна була їхати на кваліфікаційні ігри до чемпіонату Європи, але через брак коштів відправили лише чоловіків. Теж саме з Баку-2015. Нас не заявили, знову ж таки через відсутність грошей. Вирішили відправити туди юнаків 1998 року народження. Разом з моїм колегою Лєбєдєвим Михайлом Євгенійовичем ми ходили в міністерство, запитували, розбиралися, чому така несправедливість.

- Яка само несправедливість?

- У нас хороші показники. Два роки поспіль жіноча команда юніорок, минулий рік в Італії (1995 та мол.), а позаминулий в Туреччині (1996 і мол.), займала 8 місце. За всю історію жіночого водного поло в Україні так високо ніхто не піднімався. Пригадую, що в 2003 році було 9 місце на чемпіонаті Європи. А в 2013 році ми боролися з німкенями за 7,8 місця та програли їм лише один м'яч. Матч закінчився з футбольним рахунком 3-2. Два періоди 0-0. Була боротьба, кожен м'яч був вирішальним. У 2014 боролися за 7 місце, але програли Англії.

- Скільки  команд приймають участь у чемпіонаті Україні з жіночого водного поло?

- Чотири команди - Київ, Харків, Дніпропетровськ і Краматорськ. Більше команд немає. У Львові та Запоріжжі були, але зараз вже нема. Хотілося б бачити нові команди. На сьогоднішній день жіноче водне поло від ФВПУ не отримало ні копійки. Нехай самі вирішують, ображатися їм чи ні, але так воно є. На збори перед чемпіонатом Європи в Італії ми їздили за свої гроші. З кожним роком стає все гірше. Єдине, коли нас фінансували - в 2012, це був олімпійський рік.

- Хто несе на собі тягар фінансування, наприклад, поїздок на змагання?

- Ми вже 8 років їздимо на змагання за рахунок батьків. Але буває, що нема грошей і в них, тоді виходимо із ситуації власними силами. У нас навіть воріт нема. Наша теперішня команда грає вже шість років. Раніше, Михайло Євгенійович Лєбєдєв, у якого "золоті руки", конструював нам ворота з водопровідних труб, а тепер наші юніорки бачать ворота тільки на змаганнях. Для тренування в басейні нам виділяють всього дві доріжки. Там відбувається  плавальна й технічна підготовка , також ми вигадуємо елементи наближені до гри, так й тренуємось. Перед змаганнями, купуємо абонемент в басейн КПІ, щоб згадати як грати в стандартному басейні.

- Як складеться доля наших ватерполісток? Чи залишаться вони в професійному спорті, як гравці, якщо не в Україні, то в зарубіжних клубах?

- На змаганнях нашими гравцями цікавляться тренери з інших країн. Але, щоб тебе запросили в зарубіжну команду, потрібно показати себе, а наші дівчатка майже нікуди не їздять. У нас є супер воротар, у неї присутня міць, вона не боїться м'яча. Її запрошували в Росію, але вона вирішила залишитись. На жаль студентський вік, відхід від батьків бере своє. Їм треба вже самим заробляти гроші. Є лише кілька дівчаток, яким вдається поєднувати тренування з роботою та навчанням. Шкода втрачати таланти.

- Чи існує надія, на відродження жіночого водного поло в Україні?

- Якщо буде підтримка - майбутнє є, а без неї нічого не буде. Всі тренера знають, що найкращий спосіб тренування це ігри. Йде напрацювання і набуття досвіду. Можна багато тренуватись, плавати, кидати по воротах, але найкращий досвід приходить в іграх. Нажаль через відсутність води та нормального поля для тренування граємо ми не часто. У серпні приїдемо на збори до Львова. На початку вересня нас запросили до себе на турнір словаки. Ось тепер шукаємо на це кошти, і не відомо, чи зможемо поїхати. Минулого року ми їздили на турніри до Словаччини і Чехії знову ж за свої гроші. Завдяки тому, що ми брали участь цих турнірах, ми показали хороший результат на чемпіонаті Європи. А ось цього року ніяких серйозних змагань у нас не було. Не будемо приймати участь в змаганнях та турнірах - прогресу не буде.

- Що ви відповіли б тим, хто вважає, що водне поло це не жіноча гра?

- Я чекала, що ви мене про це запитаєте. Ми з багатьма тренерами сперечалися. Вони не дуже сприймали жіноче водне поло, сміялися. Це дивно, бо ж існують ігрові види спорту, де грають чоловіки та жінки, це - волейбол, баскетбол, гандбол, і навіть футбол... Чому ж до нас таке особливе ставлення від представників чоловічого водного поло? Хоча на сьогодні, перспектив у жіночого водного поло в Україні більше, ніж у чоловічого! Так в юніорському чемпіонаті ми на голову сильніше чоловіків за результатами. Нам докоряли, що у нас мало команд. Але ж ми показуємо досить високий результат на міжнародних змаганнях. У дівчаток 8 місце в Європі, а хлопці в Баку зайняли 15. Є різниця? Ми виживаємо, оживаємо та ще й показуємо результат, а нас втоптують в бруд. Скажу відверто, не можу збагнути, чому таке ставлення.

- А чим все ж таки відрізняється жіноче водне поло від чоловічого?

- Я прекрасно розумію, що в жіночому водному поло швидкість не та, кидки не ті, бо у чоловіків більше силової гри,  там боротьба. А в жінок більш присутні елементи хитрощів, іноді бувають досить цікаві незвичайні кидки. Жінки грають цікавіше. Водне поло перед усім, це гра.  Не обов'язково боротися з гравцем, якщо можна зробити який-небудь прохід там де вільне місце, отримати м'яч і забити. Боротьба, підводна бійка як це буває в чоловіків не завжди потрібна. Дивилась трансляції з Баку. Дівчатка 15-16 років. Не бачу, що вони грають гірше за хлопців.

- Жіноча команда водного поло могла б перемогти чоловічу?

- Ми грали з трохи молодшими хлопцями на турнірі в Дніпропетровську. Були команди в яких ми вигравали, з Харковом була нічия. Тренера попереджали - не бити дівчаток. Але гра є гра, неможливо себе контролювати. І коли хлопці побачили, що дівчатка можуть дати їм жару та розуміли що програють, то починали заводитись. Були випадки боротьби, але не бійки. Настільки цікаво все відбувалось, що Сергій Гончаров, суддя з Дніпропетровська, коли відсудив, сказав: «Таке враження, що я побував на Олімпійських іграх. У мене гра пройшла за секунду».

- Отже, такі влаштовувати змагання влаштовувати варто?

- Так, це досвід. Зараз прийняли рішення грати «міксом» до 14 років. Тобто хлопчики і дівчатка можуть бути в одній команді, або окремо, команда дівчаток і команда хлопчиків на одних і тих же змаганнях. З часом хлопчики підростають, розвиваються, стають фізично сильнішими. До 14 років вони з дівчатками більш менш однакові в технічному плані, в плавальній підготовці, в силі, а потім їх вже потрібно розводити. Як не крути жіноче і чоловіче водне поло відрізняється. Хоча правила для них однакові.

- В 2015 році команда СДЮШОР №9 стала чемпіоном України, а торік володарами Кубку України?

- Ми довго до цього йшли. Та в підсумку в Харкові, на Кубку, великого офіційного нагородження не було. Дівчатка сильно засмутилися. Але нас більше непокоїть те, що хоча збірна показала досить високі результати на чемпіонаті Європи, ми не потрапили на ігри в Баку. Помітно, що через це в дівчат опустилися руки. Вони кажуть нам тренерам: «чому так відбувається, ми краще хлопчиків, а посилають їх?». Що ми можемо їм відповісти? Що керівництво прийняло таке рішення? Якби нам дали воду, місце для тренувань, ворота, наш рівень ще б підвищився. Нам не вистачає ігрової практики і кидків по воротах. Ми не поступаємось закордонним командам ні в плавальній, ні в фізичній підготовці. Ми працюємо, і наперекір усьому досягаємо результатів. Можливо відношення до нас  і покращиться, але з кожним роком надії все менше.

Але жіноче водне поло в Україні є. Ми існуємо. На жаль інформацію про нас не знайти навіть на офіційному сайті Федерації.

- Чому може навчити водне поло людину?

- Моя донька два роки капітан команди збірної України і капітан київської команди, у нас спортивна сім'я. Я не знаю жодного виду спорту де можна відпочивати і досягати якихось успіхів. Скрізь йде боротьба. Сльози, піт, кров... Теж саме тут.

Коли грала я, то отримувала адреналін. Виходила втомлена, але задоволена. Буває ліктем зачеплять, буває губу розіб'ють, але це все загоїться. У таких видах спорту виробляється сила та витривалість у житті. Людина отримує бійцівський характер. Не всі до старості у водному поло, не всі стають тренерами, але всім ватерполістам сниться водне поло. Є такий вираз: Якщо ти потрапив на водне поло - це до кінця.

Розмовляла Олена Толстая